Методичні рекомендації вчителям,
які здійснюють індивідуальне навчання дітей з особливими освітніми потребами,
психологів та соціальних  педагогів

Поради вчителям загальноосвітніх шкіл для успішної роботи з дітьми, які мають особливі освітні потреби

Загальні правила спілкування з людьми з особли­вими потребами:

• коли ви розмовляєте з людиною або дитиною з особливими освітніми потребами (ООП), звертай­теся безпосередньо до неї, а не до особи, яка її су­проводжує, батьків або сурдоперекладача;
• при знайомстві цілком природно потиснути руку людині з інвалідністю – навіть ті, кому важко руха­ти рукою, або ті, хто користується протезом, можуть потиснути руку – праву або ліву, що допустимо;
• коли ви зустрічаєтеся з людиною, яка погано або зовсім не бачить, обов'язково називайте себе та всіх, хто з вами. Якщо у вас загальна бесіда в групі, не забувайте пояснити, до кого в даний момент ви звертаєтесь, і назвати себе;
• пропонуючи допомогу, почекайте, поки її при­ймуть, а потім питайте, що і як робити. Якщо не зро­зуміли, не соромтеся – перепитайте;
• звертайтеся до дітей з особливими освітніми потребами по імені, а до під­літків – як до дорослих;
• спиратися або виснути на чиїйсь інвалідній колясці – те ж саме, що спиратися або виснути на її власникові. Інвалідна коляска – це частина недо­торканного простору людини, яка її використовує, зокрема й дитини. Це потрібно обов'язково поясни­ти іншим дітям;
• розмовляючи з людиною, яка зазнає труднощів у спілкуванні, слухайте її уважно. Будьте терплячі, чекайте, поки вона сама закінчить фразу. Не виправляйте і не договорюйте за неї. Не соромтеся перепи­тувати, якщо ви не зрозуміли співрозмовника;
• коли ви говорите з людиною, яка користуєть­ся інвалідною коляскою або милицями, намагайтеся розташуватися так, щоб ваші очі були на одному рівні. Вам буде легше розмовляти, а вашому співрозмовнику не доведеться закидати голову;
• щоб привернути увагу людини, яка погано чує, помашіть їй рукою або доторкніться до плеча. Ди­віться їй прямо в очі й говоріть чітко, але майте на увазі, що не всі люди, які погано чують, можуть чи­тати по губах. Розмовляючи з тими, хто може читати по губах, розташуйтеся так, щоб на вас падало світло, і вас було добре видно, намагайтеся, щоб вам нічого не заважало і ніщо не закривало вас;
• не бентежтеся, якщо випадково сказали: «Поба­чимося» або: «Ви чули про це...?» тому, хто насправді не може бачити або чути.

А ще дуже важливо навчитися правильно ви­словлюватися про дітей з особливими освітніми по­требами. Наприклад, замість фрази «Цей учень не може ходити» краще сказати так: «Цей учень користується ходунком і кріслом-візком».

Нижче розглянемо приклади заміни некоректних мовних зворотів.

Ярлики, які не можна використовувати	Більш коректні вирази
Люди з фізичними або розумовими вадами	Люди, які мають особливі потреби
Розумово відсталі	Люди із затримкою розумового розвитку
Він відсталий	У нього труднощі когнітивного характеру
Мій учень страждає аутизмом	У мого учня аутизм
Вона – даун, монголоїд	У неї синдром Дауна
Він не здатний навчатися	У нього труднощі з навчанням
Він – паралітик	У нього параліч
Вона – каліка	У неї порушення опорно-рухового апарату
Він – карлик (або ліліпут)	Він – невисокого зросту / він невисокий
У неї емоційні розлади	У неї порушення емоційного характеру
Він прикутий до крісла-коляски	Він користується кріслом-коляскою
Нормальні і/або здорові діти	Типові діти / діти без порушень в розвитку
Він навчається в спеціальному освітньому закладі	Він отримує послуги спеціальної освіти / додаткові послуги
Стоянка для автомобілів інвалідів, туалет для інвалідів і т. ін.	Доступна стоянка, туалет і т. п.
У неї проблема з...	У неї є потреба в...

• ознайомитися з анамнезом, мати уявлення про основні види порушень психофізичного розвитку дитини.
• вивчити стан уваги, стомлюваності, темп робо­ти кожної дитини.
• ураховувати стан слуху, зору, особливості мо­торики та загального фізичного розвитку учня. Бути добре ознайомленим з приладами, які використову­ють його учні з порушеннями зору і слуху, переві­ряти придатність слухових апаратів, стежити за чистотою окулярів. Навчитися визначати, оцінювати і створювати навчальне середовище для дітей з різ­ними потребами. Зрозуміти важливість цілеспрямо­ваного залучення до роботи з дітьми членів родини, встановлення з ними партнерських стосунків. Ви­вчати головні принципи і стратегії колективної ко­мандної роботи.
• навчитися спостерігати за дітьми та оцінювати їх розвиток під час занять.
• закінчувати заняття, коли діти втомилися чи стали неуважні.
• навчитися адаптувати навчальні плани, мето­дики, матеріали та середовище до специфічних по­треб дітей.
• створювати оптимальні умови для спілкуван­ня, сприяти налагодженню дружніх стосунків між дітьми і формуванню колективу.
• формувати в дітей досвід налагодження та під­тримання стосунків у соціумі, навичок адаптації до соціального середовища.
• з повагою ставитися до дітей та батьків.

Роль психологів, дефектологів, соціальних педагогів шкіл

Допомогти вчителю загальноосвітньої школи:

• Давати об'єктивну характеристику дитині з осо­бливими потребами, ознайомитися з її особовою спра­вою, медичними та психолого-педагогічними картами.
• Спільно складати календарно-тематичний та ін­дивідуальний плани, готуватися до занять.
• Внести зміни до програм із загальноосвітніх предметів та здійснити їх коригування: вводити пропедевтичні розділи з метою підго­товки дітей до сприйняття матеріалу.
• Для дітей з вадами зору провести заняття щодо орієн­тування в просторі та розвитку мобільності.
• Для дітей з вадами слуху – з розвитку залишко­вого слуху та усного мовлення.
• Для дітей із розумовою відсталістю – із соціально-побутової орієнтації.
• Бути (тимчасово) присутнім на уроках з метою кращого задоволення специфічних потреб дітей.
• Надати вчителеві загальноосвітньої школи ме­тодичні рекомендації щодо виготовлення та викорис­тання наочності й дидактичного матеріалу з метою активізації збережених аналізаторів.
• Навчити вчителя використовувати для корекції та компенсації вад розвитку дітей спеціальні технічні за­соби навчання:

- звукопідсилювальну апаратуру індивідуального та колективного використання (під час навчання ді­тей з вадами слуху);
- лупи, окуляри, монокуляри, бінокуляри (для ді­тей з вадами зору);
- статистичні екранні посібники (схеми, малюн­ки, креслення) з метою активізації сприйняття дітьми навчального матеріалу;
- комп'ютерні технології для ефективнішого роз­витку мовлення, навичок читання, письма, матема­тики, психолого-педагогічного тестування дитини на початку навчання та наприкінці року.

• Проводити моніторинг розвитку дитини.
• Співпрацювати з батьками, вчителями, фахівця­ми під час оцінювання дитини.
• Прогнозувати подальший шлях навчання учня.

Отже, успіх інклюзивного чи інтегрованого навчання залежить від грамотно організованого психолого-педагогічного супроводу учнів з особливими потребами з боку як спеціальної, так і загальноосвітньої школи. Крім цього, кожен член педагогічного колективу має з повагою ста­витися до колег, які будуть працювати в таких класах (групах), у разі необхідності підтримати їх та надати допомогу, вдумливо та наполегливо працювати для реалізації спільної мети.

Підсумовуючи вищесказане, слід відзначити, що діти з проблемами в розвитку ще в дошкільному віці починають розуміти свою несхожість з однолітками без порушень в розвитку. Тому в навчальному закладі необхідно створювати відповідні умови для формування у дітей з особливими освітніми потребами самостійності, впевненості, мобільності, адже всі діти є цінними і активними членами суспільства.

Основні напрями корекційної роботи з розвитку мовлення

Роботу з розвитку мовлення для дітей  слід  проводити в та­ких напрямах::

•   формування навичок правильної звуковимови;
•   розвиток фонематичних процесів, звуко-буквеного аналізу і синтезу;
•   збагачення та уточнення словникового за­пасу;
•   розвиток уваги до морфологічного складу слів та словозміни у словосполученнях;
•   робота над граматичною структурою речен­ня, виховання вміння правильно складати про­сті поширені речення, вживати різні граматичні конструкції у зв'язному мовленні;
•   розвиток діалогічного і зв'язного мовлення;
•   запобігання порушенням писемного мов­лення;
•   корекційна робота з подолання порушень писемного мовлення;
•   логоритміка.

З дітьми, які мають складні мовленнєві вади, крім згаданих обов'язкових розділів роботи, прово­дять групові та індивідуальні заняття, основним завданням яких є подолання певного мовленнє­вого порушення за спеціальними логопедичними методиками. їхня спрямованість визначається тематикою:

•   розвиток слухової пам'яті й усвідомленого сприймання мовлення;
•   розвиток моторики артикуляційного апара­ту (за допомогою статичних і динамічних артику­ляційних вправ);
•   формування спрямованого струменя повіт­ря, диференційованого дихання;
•   постановка правильної вимови та диферен­ціації звуків згідно з індивідуальними планами, формування чіткої артикуляції голосних і при­голосних звуків;
•   засвоєння слів різної звукової та складової складності;
•   аналіз звукового складу слова (аналіз зву­кових поєднань; виокремлення голосного звука на початку, в кінці слова; аналіз і синтез скла­ду).

ПАМ’ЯТКА
для успішного розвитку дітей з особливими потребами та побудови

їхніх взаємин у соціумі

• Поступове збільшення дозованого навантаження з метою розвитку контактів із різними соціальними верствами суспільства.
• Систематичність самоосвіти і самореалізації в досягненні мети.
• Багаторазове повторення за принципом « від простого до складного».
• Самоконтроль і корекція поведінки залежно від умов середовища.
• Довіра до людей.
• Повага до людини як вищої цінності життя.
• Прояви індивідуальності в поведінці та діяльності.
• Розвиток креативності, творчих здібностей.
• Приймай людину такою, якою вона є, відмовся від стереотипів.
• Не допускай насилля над іншою людиною.
• Абсолютна віра в позитивний початок і реалізацію потенціальних можливостей.
• Максимум такту і великодушності.
• Увічливість, доброзичливість, тактовність, скромність.
• Організованість.
• Стислість.
• Демократія.
• Максимум згоди, симпатії.