Методичні рекомендації вчителям,
які здійснюють індивідуальне навчання дітей з особливими освітніми потребами,
психологів та соціальних педагогів
Поради вчителям загальноосвітніх шкіл для успішної роботи з дітьми, які мають особливі освітні потреби
Загальні правила спілкування з людьми з особливими потребами:
- коли ви розмовляєте з людиною або дитиною з особливими освітніми потребами (ООП), звертайтеся безпосередньо до неї, а не до особи, яка її супроводжує, батьків або сурдоперекладача;
- при знайомстві цілком природно потиснути руку людині з інвалідністю – навіть ті, кому важко рухати рукою, або ті, хто користується протезом, можуть потиснути руку – праву або ліву, що допустимо;
- коли ви зустрічаєтеся з людиною, яка погано або зовсім не бачить, обов'язково називайте себе та всіх, хто з вами. Якщо у вас загальна бесіда в групі, не забувайте пояснити, до кого в даний момент ви звертаєтесь, і назвати себе;
- пропонуючи допомогу, почекайте, поки її приймуть, а потім питайте, що і як робити. Якщо не зрозуміли, не соромтеся – перепитайте;
- звертайтеся до дітей з особливими освітніми потребами по імені, а до підлітків – як до дорослих;
- спиратися або виснути на чиїйсь інвалідній колясці – те ж саме, що спиратися або виснути на її власникові. Інвалідна коляска – це частина недоторканного простору людини, яка її використовує, зокрема й дитини. Це потрібно обов'язково пояснити іншим дітям;
- розмовляючи з людиною, яка зазнає труднощів у спілкуванні, слухайте її уважно. Будьте терплячі, чекайте, поки вона сама закінчить фразу. Не виправляйте і не договорюйте за неї. Не соромтеся перепитувати, якщо ви не зрозуміли співрозмовника;
- коли ви говорите з людиною, яка користується інвалідною коляскою або милицями, намагайтеся розташуватися так, щоб ваші очі були на одному рівні. Вам буде легше розмовляти, а вашому співрозмовнику не доведеться закидати голову;
- щоб привернути увагу людини, яка погано чує, помашіть їй рукою або доторкніться до плеча. Дивіться їй прямо в очі й говоріть чітко, але майте на увазі, що не всі люди, які погано чують, можуть читати по губах. Розмовляючи з тими, хто може читати по губах, розташуйтеся так, щоб на вас падало світло, і вас було добре видно, намагайтеся, щоб вам нічого не заважало і ніщо не закривало вас;
- не бентежтеся, якщо випадково сказали: «Побачимося» або: «Ви чули про це...?» тому, хто насправді не може бачити або чути.
А ще дуже важливо навчитися правильно висловлюватися про дітей з особливими освітніми потребами. Наприклад, замість фрази «Цей учень не може ходити» краще сказати так: «Цей учень користується ходунком і кріслом-візком».
Нижче розглянемо приклади заміни некоректних мовних зворотів.
Ярлики, які не можна використовувати |
Більш коректні вирази |
Люди з фізичними або розумовими вадами |
Люди, які мають особливі потреби |
Розумово відсталі |
Люди із затримкою розумового розвитку |
Він відсталий |
У нього труднощі когнітивного характеру |
Мій учень страждає аутизмом |
У мого учня аутизм |
Вона – даун, монголоїд |
У неї синдром Дауна |
Він не здатний навчатися |
У нього труднощі з навчанням |
Він – паралітик |
У нього параліч |
Вона – каліка |
У неї порушення опорно-рухового апарату |
Він – карлик (або ліліпут) |
Він – невисокого зросту / він невисокий |
У неї емоційні розлади |
У неї порушення емоційного характеру |
Він прикутий до крісла-коляски |
Він користується кріслом-коляскою |
Нормальні і/або здорові діти |
Типові діти / діти без порушень в розвитку |
Він навчається в спеціальному освітньому закладі |
Він отримує послуги спеціальної освіти / додаткові послуги |
Стоянка для автомобілів інвалідів, туалет для інвалідів і т. ін. |
Доступна стоянка, туалет і т. п. |
У неї проблема з... |
У неї є потреба в... |
- ознайомитися з анамнезом, мати уявлення про основні види порушень психофізичного розвитку дитини.
- вивчити стан уваги, стомлюваності, темп роботи кожної дитини.
- ураховувати стан слуху, зору, особливості моторики та загального фізичного розвитку учня. Бути добре ознайомленим з приладами, які використовують його учні з порушеннями зору і слуху, перевіряти придатність слухових апаратів, стежити за чистотою окулярів. Навчитися визначати, оцінювати і створювати навчальне середовище для дітей з різними потребами. Зрозуміти важливість цілеспрямованого залучення до роботи з дітьми членів родини, встановлення з ними партнерських стосунків. Вивчати головні принципи і стратегії колективної командної роботи.
- навчитися спостерігати за дітьми та оцінювати їх розвиток під час занять.
- закінчувати заняття, коли діти втомилися чи стали неуважні.
- навчитися адаптувати навчальні плани, методики, матеріали та середовище до специфічних потреб дітей.
- створювати оптимальні умови для спілкування, сприяти налагодженню дружніх стосунків між дітьми і формуванню колективу.
- формувати в дітей досвід налагодження та підтримання стосунків у соціумі, навичок адаптації до соціального середовища.
- з повагою ставитися до дітей та батьків.
Роль психологів, дефектологів, соціальних педагогів шкіл
Допомогти вчителю загальноосвітньої школи:
- Давати об'єктивну характеристику дитині з особливими потребами, ознайомитися з її особовою справою, медичними та психолого-педагогічними картами.
- Спільно складати календарно-тематичний та індивідуальний плани, готуватися до занять.
- Внести зміни до програм із загальноосвітніх предметів та здійснити їх коригування: вводити пропедевтичні розділи з метою підготовки дітей до сприйняття матеріалу.
- Для дітей з вадами зору провести заняття щодо орієнтування в просторі та розвитку мобільності.
- Для дітей з вадами слуху – з розвитку залишкового слуху та усного мовлення.
- Для дітей із розумовою відсталістю – із соціально-побутової орієнтації.
- Бути (тимчасово) присутнім на уроках з метою кращого задоволення специфічних потреб дітей.
- Надати вчителеві загальноосвітньої школи методичні рекомендації щодо виготовлення та використання наочності й дидактичного матеріалу з метою активізації збережених аналізаторів.
- Навчити вчителя використовувати для корекції та компенсації вад розвитку дітей спеціальні технічні засоби навчання:
- звукопідсилювальну апаратуру індивідуального та колективного використання (під час навчання дітей з вадами слуху);
- лупи, окуляри, монокуляри, бінокуляри (для дітей з вадами зору);
- статистичні екранні посібники (схеми, малюнки, креслення) з метою активізації сприйняття дітьми навчального матеріалу;
- комп'ютерні технології для ефективнішого розвитку мовлення, навичок читання, письма, математики, психолого-педагогічного тестування дитини на початку навчання та наприкінці року.
- Проводити моніторинг розвитку дитини.
- Співпрацювати з батьками, вчителями, фахівцями під час оцінювання дитини.
- Прогнозувати подальший шлях навчання учня.
Отже, успіх інклюзивного чи інтегрованого навчання залежить від грамотно організованого психолого-педагогічного супроводу учнів з особливими потребами з боку як спеціальної, так і загальноосвітньої школи. Крім цього, кожен член педагогічного колективу має з повагою ставитися до колег, які будуть працювати в таких класах (групах), у разі необхідності підтримати їх та надати допомогу, вдумливо та наполегливо працювати для реалізації спільної мети.
Підсумовуючи вищесказане, слід відзначити, що діти з проблемами в розвитку ще в дошкільному віці починають розуміти свою несхожість з однолітками без порушень в розвитку. Тому в навчальному закладі необхідно створювати відповідні умови для формування у дітей з особливими освітніми потребами самостійності, впевненості, мобільності, адже всі діти є цінними і активними членами суспільства.
Основні напрями корекційної роботи з розвитку мовлення
Роботу з розвитку мовлення для дітей слід проводити в таких напрямах::
- формування навичок правильної звуковимови;
- розвиток фонематичних процесів, звуко-буквеного аналізу і синтезу;
- збагачення та уточнення словникового запасу;
- розвиток уваги до морфологічного складу слів та словозміни у словосполученнях;
- робота над граматичною структурою речення, виховання вміння правильно складати прості поширені речення, вживати різні граматичні конструкції у зв'язному мовленні;
- розвиток діалогічного і зв'язного мовлення;
- запобігання порушенням писемного мовлення;
- корекційна робота з подолання порушень писемного мовлення;
- логоритміка.
З дітьми, які мають складні мовленнєві вади, крім згаданих обов'язкових розділів роботи, проводять групові та індивідуальні заняття, основним завданням яких є подолання певного мовленнєвого порушення за спеціальними логопедичними методиками. їхня спрямованість визначається тематикою:
- розвиток слухової пам'яті й усвідомленого сприймання мовлення;
- розвиток моторики артикуляційного апарату (за допомогою статичних і динамічних артикуляційних вправ);
- формування спрямованого струменя повітря, диференційованого дихання;
- постановка правильної вимови та диференціації звуків згідно з індивідуальними планами, формування чіткої артикуляції голосних і приголосних звуків;
- засвоєння слів різної звукової та складової складності;
- аналіз звукового складу слова (аналіз звукових поєднань; виокремлення голосного звука на початку, в кінці слова; аналіз і синтез складу).
ПАМ’ЯТКА
для успішного розвитку дітей з особливими потребами та побудови
їхніх взаємин у соціумі
- Поступове збільшення дозованого навантаження з метою розвитку контактів із різними соціальними верствами суспільства.
- Систематичність самоосвіти і самореалізації в досягненні мети.
- Багаторазове повторення за принципом « від простого до складного».
- Самоконтроль і корекція поведінки залежно від умов середовища.
- Довіра до людей.
- Повага до людини як вищої цінності життя.
- Прояви індивідуальності в поведінці та діяльності.
- Розвиток креативності, творчих здібностей.
- Приймай людину такою, якою вона є, відмовся від стереотипів.
- Не допускай насилля над іншою людиною.
- Абсолютна віра в позитивний початок і реалізацію потенціальних можливостей.
- Максимум такту і великодушності.
- Увічливість, доброзичливість, тактовність, скромність.
- Організованість.
- Стислість.
- Демократія.
- Максимум згоди, симпатії.