У ніч з 25 на 26 квітня сталася одна з найстрашніших трагедій в історії людства загалом і України зокрема, — вибух на Чорнобильській атомній станції. Жахлива аварія призвела до радіоактивного опромінення величезної кількості людей, до забруднення води й навколишнього середовища. На території України утворилася так звана 30-кілометрова «зона відчуження», з якої терміново було переселено людей для врятування їхнього життя.

        В "зону відчуження" прибували фахівці, які направлялися для проведення робіт на аварійному блоці і навколо нього, а також військові частини. Пізніше цих людей стали називати «ліквідаторами». Вони працювали в небезпечній зоні позмінно: ті, хто набрав максимально допустиму дозу радіації, виїжджали, а на їх місце приїжджали інші – їх було приблизно 240 тисяч чоловік. Загальна кількість ліквідаторів за всі роки - приблизно 600 тисяч чоловік.

       26 квітня - є днем пам'яті про найбільшу техногенну катастрофу та вшанування героїзму пожежників, експлуатаційного персоналу ЧАЕС, військовослужбовців, будівельників, учених, медиків, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Подвиг цих людей назавжди записано до літопису людської мужності, він навічно залишиться у пам’яті українського народу.

       У вересні 2003 року на саміті СНД президент України Леонід Кучма запропонував країнам-учасницям Співдружності оголосити 26 квітня Міжнародним днем пам’яті жертв радіаційних аварій і катастроф. Рада глав держав СНД підтримала цю пропозицію.

        Ми схиляємо голови перед пам’яттю загиблих у цій боротьбі. Ми закликаємо зберігати пам'ять Чорнобиля і шанувати мужність тих співвітчизників, хто живе сьогодні з нами. Нам треба розробити і вживати всілякі заходи з метою уникнення повторення такої страшної катастрофи.

        На сьогоднішній день на заражених територіях проживає більш як 200 000 чоловік. Точну цифру встановити важко, але одне ясно: усі вони потребують медичної допомоги. Грошей на ліквідацію наслідків аварії виділяється недостатньо, тому вчені не можуть продовжувати дослідження. Медичних працівників у зонах ураження катастрофічне не вистачає. Незважаючи на те, що загальний радіофон із кожним роком знижується, дози опромінення людей не тільки не знижуються, але навіть іноді зростають.